Я рідний край та мову солов’їну У вишивку свою вплела, в нитки. Я прославляю рідну Україну, Яскраві вишиваючи квітки.

 Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. От і сьогодні, уже в 21 столітті, народна традиція не зникає, а набирає обертів, популярності, стає актуальною і підсилюється сучасними формами одягу, новими узорами, взятими людьми все з тої живої Землі-матінки, з рідної природи. Народу дуже близькі і дорогі давні традиції.

І коли все це вишите власними руками з любов’ю і добром, то в домі панує затишок, любов, хороша і благодатна аура. Та й сорочка-вишиванка сьогодні стала модною, її вдягають на свято і в будень, від малих дітей до людей поважного віку. А вишивана сорочка була, є і буде оберегом для кожного з нас, адже в ній – тепло рук рідної нам людини, в її орнаменті не просто хрестики, а символи, що оберігають нас, в ній – сила, тепло, життя.

 Вишиванням споконвіку займалися жінки, виховуючи такі риси, як терпіння, вправність, майстерність, художній смак. Але ще в більшій мірі цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям.